Перший день на Криті.
Іракліон.
Пишуть, що він не дуже цікавий, дещо мінорний і мінімально туристично-привабливий. Так, на островах Греції є більш розкручені міста - такі, наче їх спеціально розробляли під потреби вибагливих туристів, як має бути - із тестами, експериментами, аналізом конверсії і ітеде. Але насправді в Іракліоні є що подивитись, і два-три дні тут точно варто витратити.
Кинули речі в готелі і пішли знайомитись із портом, доки є світло. І тут прямо нам під ноги кинулась рибна таверна.
Риба і різні морські гади - наша любов, тож вперед.
Прямо з видом на Кулесі - венеційську, а потім турецьку фортецю. Венеційська назва, до речі, не збереглась - дуже дивно, бо венеційці все досить акуратно конспектували, - а турецька так і залишилась.
Грецькі порції тут ще лояльні. Часто однією порцією грецького салату на двох вже можна наїстись :)
Ну і так: у меню це значилось як просто собі восьминіг. А картопелька і зелень - то ну так якось тут всюди. Що про нього писати, це ж гарнір.
Залишки венеційських доків. Судячи з усього, вода колись була тут значно вищою.
Вуличка, на якій ми вечеряли, дивиться просто на старий порт. Перейти дорогу - і ось він. Купа невеличких суден, гарцюють діти, літають крячки, туристи блукають роззявивши роти - і да, тут дуже красиво.
Всередині фортеці - величезний музей, але зараз він вже закритий, а ми такі втомлені після дороги, що ніяка інформація в голову не лізе. Тільки емоції, на це ми ще спроможні.
Там далі - великий сучасний порт, де гніздяться монументальні левіафанисті пороми.
О! Про літаки.
Коли обирали готель, звісно ж, читали відгуки. Багато негативних відгуків про готелі у Старому місті - мовляв, та шо ж це таке, такі дорогі готелі, а літаки чути наче вони у тебе над вухом літають!
Ну да, бо вони таки літають над вухом - від аеропорта до міста 15, ну окей - 20 хвилин машиною. І так, найкраща звукоізоляція, боюсь, із цим не впорається. Але за пару днів, по-перше, звикаєш, по-друге - є секрет: треба так находИтись, щоб жодні літаки і йохохо-пісні-танці під вікнами не заважали вам спати. У нас вийшло :))
Але літачки ж красиві!
Від міста до фортеці і далі веде неширокий мол. Прекрасне місто для прогулянок - тут і туристи, і місцеві, і спортсмени бігають, і парочки муркочуть, і старші люди флегматично ходять, і діти носяться, і батьки з візочками.
І треба не забувати озиратись - доки звідси видно у всій красі.
Справжня Русалонька.
Мол іде за фортецею десь кілометри на два. Десь там стоїть маяк, і ми такі дуже натхненні (із восьминогом всередині!) чесно думаємо до нього дістатись.
Класична така стіна фортаці із вмурованими ядрами.
Мол будували у 16 сторіччі, разом із оновленням фортеці. Звісно, його підтримували у людському стані і венеційці, і турки, і зараз греки.
Один із трьох барельєфів із крилатими левами святого Марка - символом Венеції.
Іще один лев. Верхня частина - другий поверх фортеці, - реставрувався вже за часів сучасної Греції.
За фортецею така собі спокійна місцинка - тихо, сонце вже не пече, сидить дядечко і ліниво спостерігає за вудочками.
А така ось красота - хвилелами.
Стіна довжелезна - і тут є де розгулятись. І розгулялись же - на стіні найрізноманітніші картини. Критські лучники.
Це прекрасно: теплий вечір, тепле море, мʼяке сонце і вже і місяць навіть - і літаки. Вони, здається, спеціально проходять максимально привабливою траекторією, щоб туристи охали, ахали і фотографували, фотографували.
Все старе місто, до речі, не дуже високе - Кріт все ж таки сейсмоактивна зона, тож тут просто небезпечно будувати хмарочоси. Ті наче великі будинки направді знаходяться на пагорбі. Максимум, який ми тут бачили - 5-6 поверхів і то все.
Пряме посилання на мінойські фрески - класичний сюжет про красиве, спокійне життя, море, сонце, дельфінів, прогулянки на човнах.
Як добре, що ми не залишились у номері :)
Прудкі човники
SeaJets - одна з великих компаній, які ганяють пороми між місцевими островами. Натрамбовані, наче міжміські маршрутки - це насправді найпопулярніший і досить зручний транспорт.
До маяка ми так і не дотопали - бо насправді він суто технічний, не сказати, щоб такий вже дуже хемінгвеєвсько-цікавий. Перепочили на лавочці і пішли назад, до міста.
У фортеці, до речі, є великий музей. Повз нього ми точно не пройдемо, але це буде троха згодом.
Цікаво, до речі, що котики тут меркантильні та недовірливі. Наче не грецькі. Нєєє, ви нас спочатку погодуйте, а потім ми ще подумаємо, але гладитись не дамо. Трошки перелякані і шугані.
О. Прямо від порту іде Найбільша Найтуристичніша Найшикарніша вулиця - вулиця 25 Серпня.
Під час венеційського правління вона називалась Rouga Maistra, турки називали її Vezir Tsartsi.
Іще одна цікава назва - вулиця Ілюзій (Plani): красиві будівлі у неокласичному стилі показували Іракліон багатим і привабливим, хоча буквально за рогом починалися бідні та брудні квартали.
Зараз вулиця новить назву 25 Серпня - і не сказати, що це радісна, щаслива для Крита дата. Важлива, незабутня - але не радісна.
25 серпня 1897 року християнський чиновник, працівник таможні був атакований агресивно налаштованими турками. Причина - пропозиція надання християнській спільноті певних прав.
Під час заворушень загинуло більш ніж 800 християн, спалено багато будинків - у одному з них заживо згорів британський віце-консул зі своєю родиною.
Реакція світової спільноти була дуже швидкою: британські моряки висадились у порту і зачистили місто від турецьких вояків. Так було покладено край турецькій окупації острова.
Зараз тут маса туристичних магазинчиків - мило, оливкова олія, косметика, одяг, сувеніри, відомі критські ножі (туристична версія, відповідно - і якість печальна), контори з оренди машин та екскурсійні бюро.
Вздовж цієї вулиці автівки не їздять, вони можуть лише перетинати її на перехрестях - і все це дуже спокійно, без фафакання і обурень, машини їдуть повільно, а от скутери носяться шодурні. Певно, це якесь скутерове братство - хтось колись бачив скутер, який їде ввічливо і повільно?
Поряд із сяючими вітринами стоять закинуті будівлі. Але вечірній марафет робить їх дуже атмосферними.
Сила-силенна туристичного скаму - монетки, браслетики, камінці, статуетки мінотаврів і кого завгодно. Навіть матрьошки є.
Критські котики. Як не крути, Кріт - це котячий острів.
Це на фото тут тихо. Направді місто гуляє, ні, воно ГУЛЯЄ!!! Такі грандіозні гульбища навіт на Хрещатику нечасто бувають.
Закинувшись місцевою шаурмою (локал фуд, все таке, маморідна, це грецька порція - після одної шаурми ти не йдеш вже, а котишся) тихенькою вуличкою рухаємось до готелю.
Ну да, це ж Кріт.
Окрема радість - місцеві графіті. Ті, що ми бачили на молі - офіційні (це був цілий проект), але і стихійні тут дуже яскраві.
Кицька подивилась на нас, демонстративно повернулась хвостом і пішла собі.
Іще трошки биків. Це ж Крит, врешті-решт.
Ми - спати, а ці радісні люди будуть нам горлати під готелем, співати, танцювати, пити і радіти життю. Хоча :) Завалитись на зручне ліжко - теж свого роду ода радості життю.
